Електронна пошта (e-mail) — найпоширеніший сервіс Інтернету, оскільки вона є історично першою інформаційною послугою комп'ютерних мереж і не вимагає обов'язкової наявності високошвидкісних і якісних ліній зв'язку.
Що таке пошта - ми знаємо. Це традиційні засоби зв'язку, що дозволяють обмінюватися інформацією, принаймні, двом абонентам. Для того, щоб цей обмін відбувся, необхідно написати послання і, вказавши адресу, опустити в поштову скриньку, звідки лист неминуче потрапить на поштовий вузол. Якщо вказана адреса відповідає загальноприйнятим стандартам, то через деякий час листоноша покладе його в поштову скриньку адресата. Далі абонент розкриє послання, і - обмін інформацією відбувся.
Електронна пошта (e-mail) — це самостійна служба Інтернету з дужеи поважним віком — їй більше 20 років.
Широку популярність електронна пошта завоювала тому, що має декілька серйозних переваг перед звичайною поштою. Найважливіше з них — це швидкість пересилки повідомлень. Інша перевага полягає в тому, що електронний лист може містити не тільки текстове повідомлення, але і вкладені файли (програми, графіку, звук і ін.). Проте не рекомендується пересилати поштою дуже великі файли, оскільки це уповільнює роботу мережі. Для того, щоб цього не відбувалося, на деяких поштових серверах вводяться обмеження на розмір пересилаються.
Крім того, електронна пошта дозволяє:
• посилати повідомлення відразу декільком абонентам;
• пересилати листи на інші адреси;
• включити автовідповідач, на листи, що все приходять, автоматично відсилатиметься відповідь;
• створити правила для виконання певних дій з однотипними повідомленнями (наприклад, видаляти рекламні повідомлення, що приходять від певних адрес) і так далі.
Так само у електронної пошти є переваги перед телефонним зв'язком. Телефонний етикет дуже строгий. Є безліч випадків, коли не можна подзвонити людині по міркуваннях етикету. У електронної пошти вимоги набагато м'якше. По електронній пошті можна звернутися до малознайомої людини або дуже зайнятої людини. Якщо він зможе, то відповість.
Для роботи з електронною поштою необхідні спеціальні поштові програми, причому для будь-якої комп'ютерної платформи існує велика кількість поштових програм. Можна виділити декілька програм - поштовий сервер і поштовий клієнт. Поштові сервери працюють на вузлових комп'ютерах Інтернету, а поштові клієнти повинні бути у кожного користувача e-mail. Найпростіший поштовий клієнт — програма Microsoft Outlook Express. Вона входить в стандартний пакет Windows (починаючи з Windows 98) і тому є в наявності на кожному комп'ютері, що працює в цій операційній системі.
Поштові програми звичайно надають користувачу також численні додаткові сервіси по роботі з поштою (вибір адрес з адресної книги, автоматичну розсилку повідомлень за вказаними адресами і ін.).
Будь-який користувач Інтернету може одержати свій «поштову скриньку» на одному з поштових серверів Інтернету (звичайно на поштовому сервері провайдера), в якому зберігатимуться відправлені і одержувані електронні листи.
Адреса електронної пошти. Для того, щоб електронний лист дійшов до адресата, воно, окрім самого повідомлення, обов'язково повинне містити адресу електронної пошти одержувача листа.
Адреса електронної пошти записується по певній формі і складається з двох частин: ім’я_користувача@ім’я_сервера
ім’я_користувача має довільний характер і задається самим користувачем;
iм’я_сервера жорстко пов'язане з вибором користувачем серверу, на якому він розмістив свій поштову скриньку.
Приклад, ivan@yandex.ru, sidorov@mail.ru.
Адреса електронної пошти записується тільки латинськими буквами і не повинен містити пропусків.
Природа повідомлень електронної пошти.
Принципи роботи електронної пошти істотно відрізняються від принципів роботи інших програмних систем. Повідомлення електронної пошти — це не файл. У нього інша фізична природа, з якою ми раніше не стикалися. Саме тому не прийнято говорити «відправка листа», «отримання документа» і т.п. Натомість обтічне говорять про відправку і отримання повідомлень.
Окрім файлів дані можуть зберігатися в базах даних. Базу даних простіше всього представляти у вигляді великої таблиці, в якій рядки називаються записами, а стовпці — полями. Вся таблиця може зберігатися у файлі, але кожний окремий запис — це не файл, а самостійний логічний блок даних, який так і називається записом. Повідомлення електронної пошти — це не файли, а саме записи в якійсь (звичайно невидимою для користувача) базі даних.
Коли на комп'ютері користувача встановлюється поштовий клієнт, разом з ним створюється і поштова база даних. Кожний одержаний або відправлений лист — це окремий запис (рядок) в цій поштовій базі. Саму поштову базу на комп'ютері ми не бачимо, так вона нам і не потрібна. Натомість поштовий клієнт дозволяє нам проглядати окремі записи в цій базі («читати листи») і створювати нові записи (тобто як би «писати листи»).
На поштовому сервері теж існує поштова база даних, тільки вона набагато більше за розміром, тому що у серверу не один клієнт, а ,багато. Повідомлення, що поступили на нашу адресу, заносяться в цю базу у вигляді записів, точно так, як і повідомлення, відправлені нами. Такі ж поштові бази існують на всіх поштових серверах Інтернету, а далі між базами відбувається операція, яка називається синхронізацією.
Якщо ви, все ж таки, схочете зберегти якесь повідомлення у файл, то вам необхідно відкрити його в поштовому клієнті і дати команду Файл>Сохранить як.
Обліковий запис електронної пошти.
Вище ми говорили про те, що кожний клієнт може створити «поштову скриньку». Слово «поштову скриньку» не випадково узято в лапки. Ніяких особистих ящиків, контейнерів і інших «сховищ» насправді немає. Замість них на сервері ведеться одна поштова база на всіх клієнтів. Всі повідомлення, що поступають Іванову, Петрову, Сидорову і іншим клієнтам, стають записами цієї єдиної бази, а далі працюють фільтри.
Коли до серверу підключається Іванов, його клієнтська програма бачить крізь фільтр Іванова тільки ті записи, які адресовані Іванову. Поштовий клієнт Петрова підключається до серверу через фільтр Петрова і тому дістає доступ до абсолютно інших записів, і т.д.
У результаті для різних клієнтів сервер повинен берегти різні сукупності настройок (включаючи фільтри). Зберігаються вони теж в базі даних і теж у вигляді записів, а називаються ці записи обліковими записами. Таким чином, у кожного клієнта є свій обліковий запис. Її в просторіччі і називають «поштовим ящиком», хоча ця аналогія і неправильна. В поштових ящиках звичайно бережуть пошту. В обліковому записі зберігаються відомості про клієнта і параметри для настройки його фільтру.
Як бачите, все організовано досить просто, хоча вчинено не так, як ми звикли, коли файли зберігаються в теках, а теки — на дисках. Але такий зручніше для автоматичної роботи поштових систем. Вони, по суті, уміють виконувати всього одну операцію — синхронізацію записів, а далі все виходить саме собою.
Протоколи електронної пошти.
У кожної мережної служби повинен бути свій протокол. Він визначає порядок взаємодії клієнтської і серверної програм. Від нього залежить, що може запитати та або інша сторона, а що — не може; на що може відповісти сторона, а на що — не повинна. Він же визначає, в якій формі повинен бути зроблений запит і як повинен бути представлена відповідь.
В електронній пошті e-mail використовують не один прикладний протокол, як в інших службах Інтернету, а два. По одному протоколу відбувається відправка пошти, а по іншому — її прийом. Необхідність в двох протоколах пов'язана з вимогами безпеки. Так, наприклад, при відправці повідомлень можна не перевіряти особу відправника — це аналогічно тому, що лист кинутий у вуличний поштову скриньку. Інша справа — отримання повідомлень. Тут треба пред'явити свої права і пройти ідентифікацію. Так, наприклад, при отриманні рекомендованих листів в поштовому відділенні завжди необхідно пред'явити паспорт або замінюючий його документ. Кому потрапило чужу пошту в руки не віддадуть.
Для відправки на сервер і для пересилки між серверами використовують протокол, який називається SMTP (Simple Mail Transfer Protocol — найпростіший протокол передачі повідомлень). Він не вимагає ідентифікації особи.
Для отримання пошти, що поступила, використовується протокол РОРЗ (Post Office Protocol 3 — протокол поштового відділення, версія 3). Він вимагає ідентифікації особи, тобто повинно бути пред'явлено реєстраційне ім'я (Login) і пароль (Password), який підтверджує правомочність використовування імені.
